Мітинг-реквієм "Запалимо свічі безневинно знищених" (до Дня памяті жертв голодоморів)

Приміщення оформлене стендами, що засвідчують голодомор на Україні в 1932-1933років. Малюнки та надписи. Підвищення, на якому встановлена свічка, калина, барвінок, половина чорного хліба, колоски обв’язані чорною стрічкою. Книжкова виставка. На сцені чорні цифри1932-33р. Над сцено надпис на стрічці «Схилімо голови в скорботі». Збоку прапор та тризуб з чорною стрічкою. Скаути стоять з чорною пов’язкою на руці, а скаутки з чорною стрічкою на голові.

(звучить мелодія-1)

Керівник: Минуле століття пронеслося над Україною трьома голодоморами:1921-1922, 1932-1933, 1947років.

Наказом президента В.А.Ющенка було запроваджено День пам’яті жертв голодоморів який щороку відзначається в Україні.

Такої страшної трагедії, яку пережив український народ у 30-х роках, не зазнав, мабуть, жоден народ в історії людства.

Пам’яті тих, хто загинув від голодомору 1932-33років і присвячується наш вечір «Схилімо голови в скорботі».

(демонстрація уривку документального фільму)

(мелодія-2)

1-вед. То був страшний навмисний злочин,

Такого ще земля не знала,

Закрили Україні очі

І душу міцно зав’язали.

Сліпу пустили старцювати…

(демонстрація уривку з художнього фільму)

(продовження мелодії-2)

2-вед. То був такий державний злочин –

Здригнулась навіть мертва Кафа,

Мерцями всіялося поле,

Ні хрестика і ні могили –

То був такий навмисний голод…

1-вед. Мало знайдеться не тільки в історії України, а

й світу, таких жахливих трагедій, як голодомор

1932-33років.

2-вед. Голод – це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.

1-вед. Пекло, створене в У раїні на початку 30-х років ХХ століття, не можна ні з чим порівняти ні у  вітчизняній, ні у світовій історії.

2-вед. Людиноненависницький комуністичний режим  вирішив голодом поставити український народ на коліна, змусити його будувати «комунізм» – квітуче життя для можновладців – на кістках мільйонів.

3-вед. Вселився голод до сільської хати

Домашня живність впала без кормів.

Запрацювали день і ніч пілати,

І день і ніч вівтар журби горів.

(демонстрація уривку документального фільму)

скаут-1. Це остання хлібина, остання…

Очі горем налиті вщерть,

Батько й діти не їли зрання,

Це остання хлібина, остання.

Після неї – голодна смерть.

Плаче й крає, мов соломинку,

Пильно дивиться дітвора.

– Тату, їжте ось цю шкуринку.

Майте жалю до нас краплинку –

Умирати вже вам пора…

Взяв шкуринку дідусь і плаче.

І стареча рука тремтить…

Сиве око, сліпе, незряче,

Але серце його козаче.

Б’ється рівно і хоче жить…

Стали кожному крихти в горлі.

Спазми в горлі. Немає слів.

А над хатою – клекіт орлій.

А на вигоні – трупи чорні,

Там, де Саваном сніг білів…

2-вед. Законом від 7 серпня 1932року заборонялося збирати колоски на полі навіть перед їх заорюванням. За збирання колосків звинувачений «карається не нижче п’ятьох років ув’язнення в далеких таборах з конфіскацією майна, аж до найвищої міри покарання(розстрілу)».

(виходить бабуся з онуками)

4-вед. Ідуть в гості до бабусі з Вінниці онуки,

А назустріч – ліс і поле, долини і луки.

Любо глянуть на хліба, сади і лісочки,

– Ой, бабуню, – які колосочки!

– Гірко стало на душі у жінки старої,

– О згадала ті роки неволі важкої.

Бабуся: – Дорогі мої синочки, за ті колосочки

Я одержала тюрми чотири годочки.

Тільки вийшла після жнив колосся збирати,

Щоб голодній дітворі щось приготувати.

Тут комунівські дозорці мене захопили,

За чотири колосочки в тюрму посадили.

Отаке було на світі пекло в нашім раю

Голодовку і ту весну, добре пам’ятаю.

2-вед. Голодні 1932-1933р.Не назвеш геть неврожайними. Продаж і вивезення зерна за кордон протягом голодних років становили 3млн.т. Таким чином, це не могло принципово змінити продовольчий баланс країни. Голод закінчився у 1934 році. Не було голоду й у 1936р.коли врожай був значно менший (на 15-20%) ніж у 1932-1933роках.

1-вед. Найжахливішим у трагедії голоду було те, що для нього не було об’єктивних причин. Сам Сталін заявив: «Ніхто не може заперечити того, що загальний урожай зерна в 1932році перевищував урожай 1931року». Його весь забрали, навіть посів, залишивши селянам голодну смерть.

(демонстрація уривку документального фільму) (мелодія-3)

2-вед. З голоду пухли і вмирали діти, чоловіки й жінки працездатного віку, часто-густо вмирали цілими родинами. Малеча бродила і повзала у пошуках чогось їстівного. У людей розпухали обличчя, ноги, животи. Померлих, а часто ще й живих, звозили, скидали у ями і закопували.

3-вед. Прагнучи врятувати від голодної смерті хоча б дітей, селяни везли їх у міста й залишали в установах, лікарнях, на вулицях. Голод охопив усю Україну, але небачених розмірів набув на Київській, Дніпропетровській, Вінницькій, Харківській областях.

(уривок документального фільму)

скаути-1 Що сталось з тобою, Подільське село?

Здається, тут горе давно залягло,

І дзвін поминальний не чути ніде, –

Зате на могилах лиш вітер гуде.

скаут -2. То голод і лихо заповнили вщерть,

Складала в покоси невільників смерть –

То був тридцять третій. Замучений край

Чекав переміни – майбутній врожай.

скаут -3. Нарешті, крізь морок проникла блакить,

Весною нам легше вмирати і жить.

А хліб дорогий!.. Хоч би дощик пройшов,

Як дешево коштує тіло і кров!..

скаут-4. Подібного звірства, людської біди

На білому світі, мабуть, не знайти,

Як зірваний колос, полягли вони.

А їм лиш хотілось діждатись весни…

Діждатися хліба – щасливу ту мить,

І там, серед поля, навіки спочить.

2-вед. Тут постає ряд запитань: Чому виник страшний  голод? Чи не можна було його уникнути? Адже дані свідчать, що в деякі роки врожаї були меншими, і набагато, ніж у 1932-1933роках.

скаут -1. Я думаю, що відповіді на поставлені питання жорстокі, але прості. Заслуховуючи групи про причини голодомору, ми з впевненістю стверджуємо: Голод був заздалегідь спланований державою в особі Й.Сталіна та його вірних «однодумців». Це був акт геноциду проти українсько народу і пройшов такі етапи:

1. Примусова суцільна колективізація.

2. Штучне створення умов для голодомору як засобу упокорення селянства.

(мелодія-4)

4-вед. Голодне лихоліття найбільше вразило дітей Третина всіх померлих від голоду – діти. Вони виявились найменш захищеними, не брали участь у колгоспному виробництві, а відтак, не отримували рятівних 100-300г хліба на працюючого.

3-вед. Батьки, спасаючи життя своїх дітей, залишали на вокзалах, лікарнях, у містах, надіючись, що діти попадуть в дитячий будинок чи лікарню і таким чином – виживуть.

скаут-2. В селі весна повзе на ліктях,

Повзе по мертвих і живих.

В долині сонце ловлять діти,

Що дзвінко капає із стріх,

І п’ють опухлими вустами

Оту живицю молоду.

Їм жить і жить – та над полями

Знов ворон каркає біду.

Забрали тих, хто із комори

Пашню останню вимітав,

Хто ще активним був учора –

Сьогодні ворогом настав!

скаут -1. Голодний рік. Жорстокий світе,

Дай хоч надію для живих.

Весна. І сонце ловлять діти

Що дзвінко скапує із стріх.

(уривок документального фільму)

(продовження мелодії-4)

2-вед. Весна…А над селом нависла чорна хмара. Діти не бігають, не граються. Ноги тонесенькі, складені калачиком, великий живіт, між ними голова велика, похилена лицем до землі, а обличчя майже немає, самі зуби зверху.

1-вед. Сидить дитина і гойдається всім тілом: назад – вперед, скільки сидить – стільки гойдається, і безконечно одна пісня на півголосом: їсти, їсти, їсти…Ні від кого не вимагаючи, ні від матері, ні від батька, а так у простір, у світ – їсти, їсти, їсти… (мелодія-5)

4-вед. Неврожай від Бога,

3-вед. А голод від людей.

4-вед. На вулиці лежить хлопчик років десяти.

Повз нього йдуть люди.

(виходять дівчата в чорному вбранні, на землі лежить хлопчик)

– Глянь, скільки тут лежить мертвих : чоловіки, жінки, діти.

– А цей хлопчина – мабуть теж помер.

Хлопчик:

Ні, я ще не вмер…

Ще промінь в оці грає,

В четвер пішов десятий рік,

Хіба в такому віці помирають?!

Ви тільки поверніть мене на бік,

До вишеньки,

В колиску ясночолу.

Я чую запах квітів, я не вмер…

А небо стрімко падає додолу.

Тримайте хтось!

Хоча б за коси верб…

Куди ж ви , людоньки,

Куди ж ви, люди, людоньки, куди?

Я ще не вмер.

Усі проходять мимо.

…А житечко моє таке густе.

…А мамина рука іще гаряча.

Вам стане соромно колись за це,

Та я вже цього не побачу.

4-вед. Виявом дитячої смертності не займався ніхто. В Україні було 55 тисяч сіл і в кожному помирали діти.

1-вед. Щоб не дивитись на муки своїх дітей, матері прискорювали сумний кінець.

2-вед. Натопивши маковинням хату, закрила комин мати. І на ранок усі діти мертві.

(виходить дівчинка в чорному вбранні з гілками)

Мати. Спіте діти, спіте міцно,

Янгол Божий на порозі,

Вже не буде їсти хтітись,

І не будуть пухнуть ноги.

Натопила маковинням,

Затулила міцно і комин,

І в тумані темно-синім,

Заспіваю колискову:

Спи, синочку, горе-ласко,

Засинай…навіки, доню.

1-вед. Та найстрашніше було інше. Були такі, що збожеволівши від голоду, різали та варили трупи, вбивали власних дітей та варили їх. Голод забрав від 7до 10 мільйонів людей.

(уривок документального фільму) (мелодія-6)

2-вед. На думку приходять сумні рядки Кобзаревого плачу із поезії «Чума», в якій автор показав страшні картини людомору під час епідемії чуми. Чи не нагадують вони українське село періоду штучного голодомору?

скаут -4. І люди біднії в селі;

Неначе злякані ягнята,

Позамикалися у хатах

Та й мруть…

Сумують комини без диму,

А за городами, за тином,

Могили чорнії ростуть. (мелодія-7, дзвони)

скаут -3.

Гробокопателі в селі

Волочать трупи ланцюгами

За царину і засипають

Без домовини; дні минають,

Минають місяці, – село

Навік замовкло, оніміло

І кропивою поросло…

Друга частина

Зараз, попросимо всіх, запалити  «Свічку пам’яті»

(мелодія-8)

(Діти виходять із запаленими свічками в руках.

В залі запалюють свічки)

4-вед. Наш найсвятіший обов’язок сьогодні –

3-вед. Зберегти пам’ять про всіх невинно закатованих

під більшовицькою владою,

скаут -1. Пам’ять про тих, хто не дожив,

скаут -2. Пам’ять про тих, хто недолюбив,

скаут -3. Пам’ять про живих і ненароджених.

скаут -4. Згадуючи одного – пам’ятаймо про мільйони. Ми впевнені – Україна пам’ятає. То ж давайте разом звернемося до нашої історії і вийдемо після цього духовно чистішими, мудрішими.

скаут -1. Нехай у мільйони маленьких вогників згорить страшний спадок голодомору.

скаут-2 Нехай у цьому полум’ї згинуть нещирі частинки душі кожного з нас. І буде шлях у майбутнє прямим і світлим.

(уривок з документального фільму)

скаут -1 Ми хочемо, щоб про це ніколи й ніхто не забував!

скаут -2 Ніхто не має права про це забути

скаут -3 Схилімо голови в скорботі перед невинно

убієнними.

1-вед. Пом’янемо хвилиною мовчання

великомучеників нашої історії.

(звучать скорботні дзвони, в залі виключають світло, всі стоять з запаленими свічками).

1-вед. Боже великий єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

2-вед. Світлом науки і знання

Нас, дітей просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

3,4-вед. Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю

Дай доброго світа,

Всі. Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа.

Керівник: Ддщшруже дякуємо всім, хто сьогодні прийшов, щоб розділити скорботний вечір і схилив голови в скорботі перед невинно убієнними.